Цього вірша я склав 1991 р., коли партапаратники по селах
організовували побиття тих організованих груп, що прибували
з заходу будити людей.
.
ЗУСТРІЧ ГОСТЕЙ ІЗ ЗАХОДУ БЕЗПАМ'ЯТНИМИ ЗЕМЛЯКАМИ НА СХОДІ

Геть забирайтесь, бандерівці кляті,-
спокій порушили й тишу!
Ми вже забули, як гостя приймати,-
ворога бити звичніше!

Нам роз'яснили в правлінні колгоспу,
як вас зустріти з дороги.
Ми вже забули, що є власний розсуд,-
нам спокійніше без нього!

Синє і жовте шматуєм завзято,
наче скажені звірі.
Що це за прапор,- звідки нам знати...
Кажуть, бандерівський,- вірим!

І розуміємо вас через слово -
мовте нормально, по-людськи!
Ми вже звідколи не чули ця мову,
в нас з неї й діти сміються!
      *  *  *  *
Хто ми? Ніхто... Перед дужим - назгинці...
Частка безлика загалу...
Ми вже забули, що ми українці,-
нащо ви нам нагадали?!